Avalon Project Page

Все, стару машину вимкнено. Більше з неї ніхто нічого не витягне. Їй судилося бути файловим сервером для моєї рідної домівки, схоже. Ну, може, трохи бекапам послужить :)

А от хто б підігнав меня 2 однакових саташних диски, гіг так на 250 чи більше? Я б собі райд зібрав софтварний, на них зело жити добре, перевірено смертями не одного диска (палкий привіт юзерам контор без бекапів :)).

Всім, кому це цікаво і кого це стосується, можу донести радісну новину, принаймні, як на мене. Я перевів свій основний сервер на нову залізяку, а заодно і на нову систему. Раніше то був Debian Linux, тепер Ubuntu Server. Бо Debian задовбав своєю глюкавістю по оновленням, особливо репозитарія volatile, де живуть clamav, spamassassin і тому подібні речі. Та і застарілість софта в Debian не сприяла його вибору.

Щодо машинки, то тепер я замість старого Intel Celeron 800 живу на Pentium 4 3GHz, з двома гігами рами. На мене вистачить ще на 6-7 років, зважаючи на час, що пропрацював старий сервер.

Стара машина ще не виведена з експлуатації повністю, але жити їй залишилось не більше тижня, потім диски з неї будуть витягнуті і перерозбиті під бекапи чи райд на нову. Або просто викину, ще не вирішив. Отож, якщо у когось щось не працює - пишіть в мило.

І того, вітаю з новорічними святами :)

Ні, я, звичайно, розумію, світові тенденції, прогрес і вся фігня, але на якого хріна вілкусили кастомну розбику диска в останньому релізі Fedora Linux в текстовому режимі? Кому воно там заважало? Немає слів.

Плюс досі ще не включають шарові фірмварі в ядро. Для того, щоб поставити Fedora 11 на машину з Adaptec AIC 9410W чи іншим, що працює через драйвер aic94xx, треба:

• Запустити сетап, дочекатися появи shell на tty2.
• Вставити флешку з фірмварями, скопіювати фірмварь в /lib/firmware/.
• Виконати rmmod usb_storage aic94xx.
• Виконати modprobe aic94xx.

rmmod usb_storage треба, щоб іменування дисків не пішло з sdb. От така петрушка...

На останніх вихідних тачанка дочекалася свого першого трактора. Малесенька водойма, яку ми прийняли за чергову калюжу в лісі виявилася нічим іншим, як річкою Таль, глибиною добре за метр і шириною метрів 7-10. Причому, саму Таль машина переїхала, прогнавши перед собою хвилю, на 10-15 сантиметрів вищу рівня капота, а от за нею сіла пузом в коліі, вивісивши всі 4 колеса. Як на зло з собою не брали ні ліхтарів, ні хайджека. Добре, хоч заброди і лопата були. Фотографії з місця подій, зроблені вже на ранок тут.

Ітого: 30 метрів троса лебеди замало. До найближчих дерев треба було ще півтора-два таких троса. Без хайджека жити погано, навіть з лебедою. Лебеду треба час від часу перевіряти, в мене відійшов контакт пульта керування, доводилося рукою його притримувати. Сендтреки треба мати нормальні, наявні дві дощечки зовсім не рулять. Колесо, закопане в болоті, не держить без навантаження зверху, навіть будучи закопаним на метр. Копати болото холодно і важко.

І головне: не знаєш броду - нелізь у воду.

При пірнанні в воду остання таки добралася до повітряного фільтра, як показало його розбирання, проте не намочила і не зупсувала фільтруючий елемент. Не дивлячись на розташування повітряного патрубка над лівою фарою, де завжди найбільше заливає через відсутність підкрилків. Не знаю чому, але нічого не поломалось (тьфу-тьфу-тьфу), тільки зліз погано закріплений пильних правого ШРУСа.

Вціломи, я задоволений машиною і незадоволений її екіпажем. Занадто захопилися катаннями.

Почнемо з головного: я починаю ходити. Щоправда, вже майже місяц починаю, але сьогодні перший раз за майже півроку стояв на поломаній нозі. Незвично і трохи боязно, але реально. Крім того, як показала практика в Криму, ходити вгору на чотирьох в мене виходить мало не краще, ніж горизонтально на двох. Бита нога гнеться вже майже на 90 градусів, що не може не вселяти надію на краще.

Якщо хто не в курсі, я щасливий власник маленького танка Daihatsu Feroza на ім'я Тачанка. Такий собі підсумок більш ніж року зборів грошей. Перші випробування бездоріжжям в околицях села Велика Мотовилівка вже пройдено, перший раз машину витягнуто. Обійшлося без трактора, вистачило лебідки і запаски, закопаної в сніг.

А ще в мене дома завівся маленький папуга на ім'я Сєнька. Вже літає по кімнаті і будить нас ранками, зараза. Пищить немилосердно голосно і не дає спати. Зате гарний і розумний. Схоже, мені подобаються розели.

А ще я врешті задовбався терпіти ICQ з її постійними змінами протокола, тому всі, хто хоче мене знайти online, стукайтеся в Jabber: pseudo@jabber.kiev.ua